Засновник, лідер та ідейний натхненник Олександр Секірін про історію створення школи танців ALL STARS
All Stars — найбільша школа танців в Харкові та Україні!
Олександр та Євгеній Секірини – засновники найбільшої танцювальної школи в Україні «All Stars». У 2018 році до складу команди танцюристів входило більше 2 тисяч осіб. Школа має «Срібну кнопку Youtube» за 100 тисяч підписників. У 2018 році танцювальна школа потрапила до Національного реєстру рекордів, представивши найбільшу кількість програм – 16 – в соціально-спортивному проекті «Я зможу!».
Дитячі захоплення
Все свідоме дитинство та юність я грав у футбол, якщо говорити про спорт. Але мені завжди подобалося дивитися, як люди танцюють. У 90-ті роки не було багато танцювальних гуртків: була реклама школи хіп-хопу. Це мене не дуже захоплювало, бо рішення приймали батьки. Я більше займався бойовими мистецтвами та футболом. Це мені подобається досі.
У 1999 році на 4-му курсі я побачив, як хлопці з мого двору, з якими я дружив 19 років і грав у футбол, теніс, доміно, почали танцювати брейк-данс. Вони були для мене героями, які зійшли з телеекранів. Люди аплодували їм і кричали. Мабуть, мені не вистачало цього визнання. Я поцікавився, де вони цьому навчилися. Хлопці повели мене в 23-ю звичайну школу, де знімали приміщення. Можна сказати, що людина знала 5 рухів і перепродавала їх нам. Але на той час це було круто.
У Харкові були популярні танцювальні школи. У 1990-х «на піку» була група «TURBO». Вони були моїми кумирами. Вони перемогли на конкурсі телепрограми «Ранкова зірка» з двома номерами. І коли я дивився телевізор і почув «Місто Харків, група «TURBO», 1 місце», у мене прямо мурашки по шкірі пробігли. Я ними гордився. І мій вчитель займався в цій школі – він повернувся після розпаду колективу в Харків. Мені тоді було 19 років.
Ми тренувалися на сходових майданчиках, коли батьки йшли, викидали дивани і тренувалися вдома, в лісі, у дворі – скрізь відпрацьовували рухи. Через рік був помітний зріст. Я пішов в іншу школу в пошуках однодумців.
Ставлення батьків
Для них це був шок. У 20 років син, якому пророкували майбутнє бухгалтера, змінює напрямок. Я закінчив фізмат ліцей, а потім вивчав облік та аудит. Для них стало шоком, коли я сказав, що після роботи бухгалтером буду займатися танцями. Тато до кінця повірив у мою професію близько 3 років тому, коли прийшов на звітний концерт у ККЗ «Україна», де було 2 тисячі глядачів. Він сказав: «Це все ти, твої танці?» Він не міг повірити, що танці можуть стати таким красивим і масштабним справою.
Батьки в вихованні здебільшого ставили мене перед фактом. В кінці 6 класу я дізнався, що буду навчатися у фізмат ліцеї. Поступав в академію залізничного транспорту (Український державний університет залізничного транспорту – ред.) на економічну спеціальність також за їх волею. Я вдячний їм за такий підхід. Адже все, що не робиться, все до кращого. Є таке висловлювання: «Все, що відбувається, відбувається не з тобою, а відбувається для тебе». Якщо ти живеш правильно – з правильними думками, з вірними мріями – це для тебе.
Моя мама вчитель математики, а тато лікар. Звичайна радянська сім’я. Коли я сказав, що хочу серйозно займатися танцями, відповіли, що можу ходити, займатися. Вони мені не забороняли.
Початок шляху
Коли ти робиш щось від душі, ти не думаєш «своє-не своє». Тебе це просто «торкає». І не важливо – ти засновник якогось бізнесу чи працюєш в команді. Якщо ти професіонал і кайфуєш від своєї роботи, то у тебе буде і дохід, і визнання. Головне розуміти, чим займаєшся, що це справа твого життя і робити це якісно. Хтось за природою підприємець, хтось за природою спеціаліст – і те, і те класно.
У 2001 році після закінчення академії я працював на заправці головним бухгалтером: бензин, оплати, фонди. Це було нецікаво. А ввечері йшов на танці, займався як учень. Коли у нас зібралася невелика команда, потрібно було десь тренуватися, платити за зал і оренду. Основної зарплати не вистачало. І ми думали, як заробити гроші. Рішенням було створити школу танців на дискотеці в дитсадку. Мені та ще двом хлопцям директор дитсадка запропонувала викладати. Тоді нас рухало бажання не зробити користь для учнів, а заробити гроші для свого розвитку. Це основне заблудження багатьох людей. Адже педагог – це про інших. Це той, хто знаходить щастя, роблячи щасливими інших людей. Тільки якщо людина щось робить для інших і отримує щось взамін: славу, визнання, дохід, подорожі. Але не ставить на початку дохід. Але нас тоді рухало не гроші, а визнання. Ми хотіли тренуватися для визнання. Коли бачу людей того часу, з ким працював, завжди вибачаюсь перед ними за такий вчинок.
У 23 роки я зрозумів, що потрібно займатися або танцями, або бухгалтерією.
Так тривало до 2004 року. Танці не приносили жодних грошей, але я відчував, що це те, що мені подобається, те, що мене «торкає» і чим хочу займатися. Тоді я потрапив в програму лідерства — ми тоді шукали місце для учнів. І мені розповіли про проект про лідерство та волонтерство. Мені допомогли зрозуміти, в чому моє покликання і чому я тут. Хтось служить в армії, хтось у церкві, хтось працює кухарем. У кожної людини є головне покликання – це допомагати іншим людям і робити їх щасливими. Яким чином він це робить – у кожного з нас свій шлях. Для мене кожен учень став особистістю, яка прийшла зі своїми проблемами і потребами. І моя задача допомогти реалізувати ці потреби. Я повернувся іншою людиною.
У мене якраз було на Салтівці дві групи по 12 осіб. Я почав їм давати не просто танці, а завдання на розвиток особистості та комунікації. Це стало основою танцювальної школи «All Stars». І коли після канікул у вересні я повернувся на заняття, зайшов у зал – і побачив шістдесят осіб. Я відчув, що якщо ти робиш щиро, з душею, ставлячи в першу чергу людину і її потреби, то всі інші твої бажання здійсняться.
Про команду
Учні підросли, і я зібрав талановитих танцюристів Харкова по різним напрямкам – хлопці танцювали брейк-данс, а дівчата – хіп-хоп. Ми вирішили створити шоу-балет, щоб виступати в клубах. Я вірю в те, що визнання приходить тоді, коли робиш все щиро. Не можна заради досягнення поставити мету – тільки крок за кроком йти до неї, не обманюючи себе.
Про методику
Наша методика тренувань дійшла до всіх танцюристів. Ми хочемо, щоб люди вчилися не тільки танцювати, але й знаходити одне одного. Кожен намагається побачити в іншому людину, а не конкурентів. Ми створили таку школу, яка виховує не просто танцюристів, а й людей з відкритими серцями, які хочуть віддати свою енергію. Це важливо для нашої команди.
Сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що наша школа танців – це не просто місце, де люди займаються танцями. Це місце, де можна знайти друзів, підтримку, розвиток і, головне, це місце, яке виховує майбутніх лідерів у танцях і в житті.